Михайло Карповий

Лютий 2, 2010

Лист Миколаю

Filed under: Poems/Вірші — Михайло Карповий @ 8:00 am

Дитяча віра множена на мрії
ворушить, наче іграшки, світи.
До того, як родиться син Марії,
матеріалізовуєшся ти.

Дитяча віра має щось від Бога,
і Бог змирився, Бог до того звик,
що з вакууму,
          з небуття,
                          з нічого
ти виникаєш раз один на рік.

В Лапландії, де вічний місяць грудень,
ти постаєш на велетенський зріст,
повітря набираєш повні груди,
береш у листоноші перший лист,

десятий,
          сотий,
                    тисячний,
                              мільйонний…
І всі вони до тебе, Миколай,
звертаються в потужнім унісоні,
і в кожному звучить сакральне „Дай!”

І ти береш великими руками
мішок із подарунками – для всіх,
і ти ідеш великими кроками
на південь крізь бурани та ліси.

В містах і селах роздається лунко
твій крок. На тебе діти ждуть. Авжеж:
ти діточкам щороку подарунки
даєш,
          даєш,
                   даєш, 
                            даєш, 
                                      даєш…

Вони сміються, як дзвіночки, дрібно,
танцюють, не шкодуючи взуття…
…Ти все роздав. Ти більше не потрібний.
Попереду чергове небуття.

І так – завжди. Роки роки міняють,
неначе на вокзалі поїзди…
…Ти їм колись захочеш, Миколаю,
не подарунків дати, а –
                                                узди

на їхні невгамовні апетити,
і руба, як „to be or not to be”,
спитаєш ти колись: чи варто жити,
коли – даєш, і не дають – тобі?

Простою буде відповідь: не варто
на світі жити
                           ні тобі, 
                                          ні їм…
І ти тоді захочеш убивати
цих діточок за їхній егоїзм.

Натхненно убивати, щоб на світі
не залишилось жодного із них –
маленьких, себелюбних та неситих…
І потім щоб почав валити сніг…

І сніг очистив землю би – до болю
в очах,– укривши трупики. І ти
всміхнувся б, задоволений собою,
готовий в небуття своє іти

в останній раз… І хай за це – я знаю –
колись у пеклі питиму смолу,
але зайди до мене, Миколаю.
Я дам тобі свою бензопилу.

Advertisements

Напиши коментар »

Коментарів ще немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: