Михайло Карповий

Серпень 19, 2010

Паладин

Filed under: Poems/Вірші,Sonnets/Сонети — Михайло Карповий @ 3:29 pm

Кохана! Я не впав серед трави,
коли мене в боях за гріб Господній
пекельний голос кликав до безодні,
бо у думках моїх бриніли Ви;

бо всіх святих невпинно я молив,
щоб, перенісши тягарі походні,
я міг дійти до світлого сьогодні.
І ось Ваш образ – найдивніше з див

перед собою бачу не у сні,
а наяву. Я на баскім коні
приїхав, щоб просити серце й руку.

Якщо ж, погордувавши, ви мені
посмієте на це сказати „ні” –  
на вінегрет Вас порубаю…

Advertisements

Напиши коментар »

Коментарів ще немає.

RSS feed for comments on this post. TrackBack URI

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Створити безкоштовний сайт або блог на WordPress.com.

%d блогерам подобається це: