Михайло Карповий

Березень 20, 2012

Хам

Filed under: Poems/Вірші — Михайло Карповий @ 12:54 pm

До того ж, на відео, яке поширене в Інтернеті, не чутно, що вона мене обізвала хамом. –
депутат Петро Мельник  з приводу свого подвигу по видворенню депутатки Ірини Геращенко з зали

Це увійде в історії аннали!
Такого не бувало прецедента:
страшна образа у регіонала,
якого обізвали президентом!

Бо мій читач здогадується сам,
хто мав на зоні поганяло “Хам”.

Березень 14, 2012

Міша

Filed under: Poems/Вірші,Sonnets/Сонети — Михайло Карповий @ 12:52 pm

Ірина Фаріон:  Міша… Ось про Мішу ми і поговорим. А насправді Міша,
дітки, – це хто? А насправді Міша – це Михайло. А якщо Міша жив би в
Англії, то він би був Майкл, правда? А якщо Міша жив би в Франції, то  
він би був Мішель! А якщо він в Україні, то він, напевне, має бути
Михайликом. Як вам більше подобається – Михайлик чи Міша?
Діти: Міііііша!
Ірина Фаріон: Катастрофа… катастрофа…

Повністю: Частина 1, Частина 2 

Я зрадив мертвих. Зрадив і живих,
і ненароджених. Але куди страшніше:
я зрадив сам себе, назвавшись Міша,
бо це ім’я – філологічний звих.

Нехай до нього я з дитинства звик,
але Михайлик все-таки рідніше.
Михайликові – оплески, а Міші –
вокзал, валіза, потяг до Москви.

Вельмишановна пані Фаріон!
Повірте, що розкаяння вогонь
в засмученому серці загорівся.

Я слово “Міша”, наче ту чуму,
зненавиджу, як скажете, чому
і ви у нас Ірина – не Орися?

Адольф

Filed under: Poems/Вірші,Sonnets/Сонети — Михайло Карповий @ 12:49 pm

Адольф був непоганий чоловік:
любив народ, природу, Батьківщину,
не обманув нікого і не кинув,
не згвалтував, на гибель не обрік.

Так, він був непоганий чоловік.
Хоч я не знав його ані години,
презумпція невинності людини –
вона ж бо нині, прісно, і навік.

Тому відзначив зустріч з ним би я
міцним рукотисканням. А ім’я,
з яким не пощастило… кому діло?

Засіла міцно думка в голові:
Адольф був непоганий чоловік.
А син його Генадій – той… не знаю…

Нічна дума (Chinese: From Li Bo)

Filed under: Translations/Переклади — Михайло Карповий @ 12:46 pm

Місячне сяйво край ліжка на землю лягло –
снігом неначе навколо усе замело.
Голову вгору – виблискує місяця диск,
голову вниз – пригадалося рідне село.

李白: 夜思

床前明月光
疑是地上霜
舉頭望明月
低頭思故鄉

Majnattsröster (Swedish. From Erik Axel Karlfeldt)

Filed under: Translations/Переклади — Михайло Карповий @ 12:40 pm

Чуєш цю пісню, що лине з долини?
Кличе нас – чуєш? – струмкова струна.
Скоро закінчиться травень, а нині
нічку святкуй – неповторна вона!

Вкрию фатою волосся кохане,
буде фіалка в вінку росяна.
Свіжодухмяні вітри між квітками,–
нічку вдихни – неповторна вона.

Серце і молить, і кличе завзято
в час, як співає у луках весна.
Я почуття тобі хочу віддати
в нічку таку – неповторна вона.

Раз у житті розцвітає священна
квітка кохання мого чарівна.
В нічку травневу цілуй, наречена,
поки не день – неповторна вона!

Hör, hur den kallar oss – hör du ej sången?
Klingande strömmar i dalen den ner:
Snart är den lustiga vårtid förgången;
jubla en majnatt och se’n aldrig mer!

Kring dina lockar jag brudslöjan lindar.
Kransen av daggig viol jag dig ger;
Friskt skall den dofta i vakande vindar,
dofta en majnatt och se’n aldrig mer.

Våren jag hör över ängarna sjunga,
högre mitt hjärta dock manar och ber.
Dig vill jag giva, vad känslorna unga
skänka blott en gång och se’n aldrig mer.

En gång min kärlek, den jungfruliga skära,
blommar i livet och dofter och ler.
Skynda, min brudgum, ty dagen är nära.
Kyss mig en majnatt och se’n aldrig mer!

Липень 14, 2011

Творча мить

Filed under: Poems/Вірші,Sonnets/Сонети — Михайло Карповий @ 7:54 am

Це шаленство думок! Це гармоній закон!
Це безсонне стовольте напруження нервів!
Це для творчості час! для  поем! для шедеврів!
Ти слова висипаєш – рядок за рядком,

на сторінку ресурсу з розширенням .com,
щоб вони заблищали, як сонячні перли,
щоб уранці читати в коментах: „йа первий!”,
„геніально!”, „прекрасно!”…
                                            Підкотиться ком

рано вранці до горла. Ти згас, наче кратер,
не пасеться під крео козел-коментатор:
розуміє, що ти – невелике цабе…

Почуття охололи й застигли, як лава.
Ні тобі визнання, ні респекту, ні слави…
Ти об стіну – укотре! – вбиваєш себе…

Липень 5, 2011

У Межигір’ї б’ється серце Нені

Filed under: Poems/Вірші,Sonnets/Сонети — Михайло Карповий @ 10:28 am

Не в Києві столиця, що на неї
молитись мусять Крим, Волинь, Донбас –
у Межигір’ї б’ється серце Нені:
там Янукович думає про нас!

Коли пливе дельфіном у басейні
чи по пеньках стрибає в сотий раз,
у вулику дрімає, грає в теніс,–
Він неустанно думає про нас!

Не смій про Нього дзявкати погано!
Обрав – жери коханого пахана
і гнівом душу марно не ятри,

але кажи: хай у лиху годину
Бог береже Вас, двічінесудимий!
Той самий Бог, що любить цифру три.

Жовтень 18, 2010

Et si tu n’existais pas (French. From Claude Lemesle et Pierre Delanoë)

Filed under: Translations/Переклади — Михайло Карповий @ 1:18 pm

А не існувала б ти,
Для чого я би існував?
Без надії, жалю та мети
Білим світом я б снував.

А не існувала б ти,
Я б сам собі любов творив,
Як митець у пориві святім
Дива створює із див
На полотні простім…

А не існувала б ти,
Для кого я би існував?
Випадковим, нелюбим, не-тим
Я б казав пусті слова.

А не існувала б ти,
Я б крапкою малою став.
Де минають століття й світи,
Я б, загублений, блукав,
Не знаючи, де ти…

А не існувала б ти,
Скажи, як я би існував?
Намагався б себе віднайти,
Та даремно би шукав.

А не існувала б ти,
Я б зміг дістатись до небес,
Щоб життя таїну осягти
І створити так тебе,
Щоб бачити тебе…

Et si tu n’existais pas,
Dis-moi pourquoi j’existerais.
Pour traîner dans un monde sans toi,
Sans espoir et sans regrets.

Et si tu n’existais pas,
J’essaierais d’inventer l’amour,
Comme un peintre qui voit sous ses doigts
Naître les couleurs du jour,
Et qui n’en revient pas.

Et si tu n’existais pas,
Dis-moi pour qui j’existerais.
Des passantes endormies dans mes bras
Que je n’aimerais jamais.

Et si tu n’existais pas,
Je ne serais qu’un point de plus
Dans ce monde qui vient et qui va,
Je me sentirais perdu,
J’aurais besoin de toi.

Et si tu n’existais pas,
Dis-moi comment j’existerais.
Je pourrais faire semblant d’être moi,
Mais je ne serais pas vrai.

Et si tu n’existais pas,
Je crois que je l’aurais trouvé,
Le secret de la vie, le pourquoi,
Simplement pour te créer
Et pour te regarder.

Вересень 15, 2010

Зоряна пісня

Filed under: Poems/Вірші — Михайло Карповий @ 12:50 pm

Я вас любил: любовь еще, быть может
                                                А.С. Пушкин

Я Вас кохав потужно і циклічно,
палким було кохання неземне.
Я Вас кохав не зовсім платонічно,
або, сказати точно, зовсім не.

Я Вас кохав – чарівну та прекрасну!
Я взагалі до цього маю хист.
З відрядження вернувся так невчасно
Ваш чоловік – шизоїд і штангіст.

Що Ви знайшли у цьому добермані
суворому, як ядерна війна?..
Мені співали зорі „надобраніч”,
коли летів я з Вашого вікна…

Вересень 9, 2010

Елегія

Filed under: Poems/Вірші — Михайло Карповий @ 7:02 am

Коли мені тринадцятий минало
і я за обрій виганяв телят,
я ще не розумів, наскільки мало
існує на землі людина-тля.

Дерева й небо, вітерець і хмари
і хлібна широчінь колгоспних ґа
мені казали: смерть – лише примара.
І я казав у відповідь: ага!

Минали дні миттєво, як салюти.
Повз мене проїжджав років кортеж.
Я бачив, як вмирали добрі люди,
і як недобрі мерли, бачив теж.

Ах, сонечко видніється на прузі!
Та ним не замилується ніхто:
закляті вороги і щирі друзі
у ліпший світ зробили топ-топ-топ.

Не знаю, нагорода це чи кара,
що затягнувся мій життєвий пир.
Та чую досі: смерть – лише примара.
І, наче хлопчик, вірю до сих пір.

« Попередня сторінкаНаступна сторінка »

Блог на WordPress.com .